Окрім їжі, дайте мені теплосердечність, безпечний спокій і вашу любов.

Дозвольте втішатися своїми замислами у цьому дивному світі спокійних змін.

Не карайте мене, коли я й так переживаю за невдачі, сама ж бо невдача є вже карою для мене.

Говоріть до мене серцем, очима, посмішкою, вашими руками: ваші слова не завжди мені зрозумілі.

Нехай тут панує мир – передумова мого розвитку.

У вашій хаті відпустіть мені у власність один куточок і частину вашої уваги та вашого часу.

Навчіть мене розуміти й відчувати красу і тішитися – радіти з усього, хоч би навіть і з найбільшої дурнички.

Підтримуйте і заохочуйте мене до праці, навіть і тоді, коли я роблю ще сотні помилок.

Будьте терплячі до мого безладдя, я ж бо є тільки дитиною і учнем.

Коли загадаєте мені зробити це або те, скажіть також „як” і „чому”.

Учиніть усе, щоб я відчула свою значимість і потрібність для вас, своє місце у планах вашої родини та школи.

Будьте до мене доброзичливі та лояльні, щоб я навчалася відплачувати іншим людям тим самим.

Покажіть, як дотримуватись обіцянки, слова.

Не думайте про мене лише як про немовля, коли я хочу рости і бути великою.

Допоможіть мені потроху перемагати біль і марні забаганки, тішитися майбутніми радощами.

Навчіть мене рівноваги, коли ви на мене гніваєтеся, але не боятися гніву, коли він справедливий і виправданий.